Обманув в своё время Адама и Еву, сатана к сегодняшнему моменту обманул весь мир. Каким образом? Очень просто - с помощью демократии. Оцените, как говорится, красоту игры.
Одно дело, когда вас грабят насильственным образом под дулом пистолета, избивая или убивая, и совсем другое дело, когда вы сами добровольно отдаете свои денежки. Да ещё при этом думаете что поступаете правильно и разумно. И что это ваше личное решение.
Грабителю лишь нужно убедить вас, что отдавая свои деньги ему, вы делаете благо себе. Как? С помощью демократии. Ведь в демократических государствах люди свято уверены, что это они выбирают правителей, которые действуют в их интересах и по их поручению.
Между тем, демократии вообще не существует в природе. Не было, нет и не будет, потому что это противно природе вещей. Никогда народ не будет править по простой причине - он сам нуждается в управлении. На самом деле сейчас вместо демократии - миф о демократии, а реальная власть принадлежит олигархату.
Пример США - самой демократической страны в мире явно это показывает. Неужели простые американцы хотели бомбежек Югославии? Войны с Ираком? Уничтожения Украины? Ясно же, что нет. Им дела до них скорее всего и не было никакого. Но от их имени и под его прикрытием олигархи обделывают свои делишки, разве нет?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
