* * *
Разобраться строго,
Осознать вину.
Кто не верит в Бога,
Тешит в сатану.
* * *
Богу надо молиться
Не забывая трудиться.
* * *
Не ведал прелестей штурвала,
И здесь ветрюга не слабел.
Не я навязывал судьбе,
Она своё мне диктовала.
* * *
Глупая штука безделье,
Как аллергии сыпь,
Лезет в чужие владения,
Тянет чужие часы.
Тянется нощно и денно,
Жизнь, словно в тучах Луна…
Глупая штука – дело,
Если ему грош цена.
* * *
Ползущий жалок и нелеп,
Отталкивает поневоле.
Таких не любят на земле.
А там, на Небесах, тем более.
* * *
Всем нам дано ошибаться,
Муки терпеть изнутри.
Пусть тебе только двадцать
Или же двадцать на три.
Редко нас жизнь балует,
И неудача дмит…
Если бы не ошибались,
Не были бы людьми.
* * *
Нужны другие аргументы,
А может подойдёт такой:
Когда смеёмся мы над кем-то,
А это значит – над собой.
* * *
Это кажется – растём мы,
Час за часом, канул год.
Шлейф сомнений не отстегнут
В то, что лучшее грядёт.
Серая скрывает простынь
Даль, томительна она...
Не было легко и просто
Ни в какие времена.
* * *
Наш статус безразмерно мал,
Едва замеченная долька.
А что мы есть? – стройматериал,
Нуждается в котором стройка.
ЛЕНИН
Пройдитесь по всей планете…
Наш Ленин – один такой!
Везде нас затюканных встретит,
Укажет нам путь рукой.
Из бронзы он, из гранита,
Из снега он, из дерна…
В болотину нас натыкал,
Которая из дерьма.
* * *
Желаний наших мчится джип
То вниз, то вверх дорогою крутою;
Мы так сроднились с суетою,
Наживы дух в нас крепко влип.
* * *
Стать ничем – обидно ведь, -
Жизнь, а ты не с ней.
Верить очевидному –
Что ещё грустней?
Здесь тебе и деревце,
Хлеб и питие.
Здорово не верится
Нам в небытие.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.