З ким поділюся болем і журбою?
З Тобою.
З ким поділюсь пекучою сльозою?
З Тобою.
З одним Тобою розділю усе,
Що біль глибокий і печаль несе.
Що тисне серце й не дає спокою —
Розділиш тільки Ти зі мною.
І більш ніхто.
Ніхто не відізветься...
Кому потрібен біль чужого серця?
Всі люди немічні, у болях і жалях,
Самі віддати раді сум і страх.
І довго-довго смуток свій тяжкий
Ховають в шкаралущу сліз і мрій,
І кожен з них щодень, щоніч зоріє —
Коли ж то прийде той, хто зрозуміє!
А Ти, мій Господи, на всі мої жалі
Кладеш дрібок цілющої землі,
Що відкривала очі невидющим, —
І світ з'являється стобарвним і сліпучим.
Василь Мартинюк,
Луцьк, Україна
Я народився 16 січня 1966 року в с. Карпилівка Сарненського району Рівненської області. Закінчив філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки. Учителював, працював літературним редактором журналу "Благовісник".
Автор збірки "Оновлення серця" (2004).
Одружений. З дружиною Марією виховуємо шестеро дітей.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Призыв - Наташа Дивак Очень бескомпромиссное стихотворение, и тем не менее оно правдивое. Советую читающим, не принимать, как вызов, а вникнуть в суть вопроса, призыв идёт от Бога, а я лишь записываю.
Проза : Та *церковь* (Часть 8. Нашел работу… ) - Сергей Сгибнев — Ты можешь себе представить? — Николай, словно впервые, переживал событие, что произошло уже несколько лет назад, — столько совпадений, ты можешь себе представить?
Смерть родственника — раз…
Главное, что я вновь понял — я не оставлен. Господь меня не бросил. Он простил мои грехи и Он вновь преподает мне Свои уроки.
